Навчіть дітей безпеки
Безпечна поведінка – це в першу чергу, вміння оцінити обстановку.
Не забувайте нагадати дітям про елементарні заходи безпеки, щоб уберегтися від злочину і самим не вчинити протиправного. Отож розкажіть їм не тільки про те, як правильно переходити вулицю, а й як поводитися, коли до них чіплятимуться неповнолітні вимагачі, грабіжники чи хулігани.
Дитина повинна знати, що деяких таємниць берегти не треба, і твердо усвідомити: якщо хтось силує її до непристойних дій, залякує чи, навпаки, робить дорогі подарунки-про це слід повідомити батькам або близьким. У кожному разі маленьку людину не звинувачуватимуть і не лаятимуть за те, що з нею зробив дорослий. Навпаки, їй завжди довірятимуть і допомагатимуть в усьому.
Навчіть дітей:
- завжди говорити, куди йдуть;
- вчасно приходити додому (у визначений батьками час) і ніколи не затримуватися на вулиці самим;
- уміти за зовнішністю відрізнити тих людей, у яких можуть бути погані наміри;
- нікуди не йти з незнайомцями без дозволу батьків;
- не сідати в чужу машину, навіть для того, щоб показати дорогу;
- не приймати дарунків без дозволу батьків;
- голосно кричати і , якщо є можливість, утікати, коли хтось має намір взяти силою;
- розповідати батькам навіть про те, у чому соромно зізнатися;
- перед тим, як відчинити двері, подивися у вічко, чи нема за дверима сторонніх; якщо тобі не видно, але ти чуєш голос людей, почекай, поки люди не підуть з площадки;
- ваша дитина не повинна приводити до себе в гості незнайомих людей;
- ваша дитина ніколи не повинна йти з навчального закладу з людьми, яких вона не знає, навіть, якщо вони посилаються на вас;
- відпускаючи дитину на прогулянку, розкажіть їй про найбільш небезпечні місця в дворі (підвали, горища, машини, що стоять). Назвіть їй, де гратися найбезпечніше.
Коли ваша дитина стала жертвою злочину, обов’язково викликайте міліцію, не роблячи сенсації з того, що сталося, і обов’язково заспокойте дитину.
Щоб допомогти дитині відчути вашу підтримку і знайти душевну рівновагу, важливо:
- допомогти їй упоратися з негативними почуттями й виговоритися;
- допомогти їй знайти їй душевну рівновагу, спокій у родині.
Важливо, щоб дитина не «закривала» своїх почуттів у собі, а могла «вилити» їх, поділитися.
Як допомогти дітям зрозуміти свої почуття
- дайте дитині додаткову підтримку, підбадьорте її та будьте чуйні, терпимі, коли вона перебуває у стресовому стані, адже діти показують свої страждання та хвилювання за допомогою різної поведінки – надчутливої, замкненої, пустотливої;
- будьте чуйні до почуттів, які виражає дитина словесно та іншим шляхом;
- допоможіть дітям навчитися казати про свої почуття замість того, щоб дитина просто замкнулася;
- навчіть вирішувати проблеми словесно, а не фізично; методом знаходження кращих способів для того, щоб впоратися з ситуацією;
- допоможіть дітям заспокоюватись самостійно, коли вони прикро вражені. Наприклад, іноді дитині старшого віку необхідно просто більше часу побути наодинці, тоді як молодші діти мають потребу в чутливій близкості з рідними;
- проводьте співбесіди про почуття дитини, проектуючи ситуацію, яка його засмучує, на себе, виражаючи Ваші власні почуття (наприклад, «Мені стає сумно, коли я сперечаюся зі своїми друзями, можливо, тобі також»);
- переконайте дитину, що у всіх дітей виникають почуття за певних обставин (наприклад, «Іноді діти лякаються і це нормально», «якщо щось не працює, це тебе дратує», «коли тебе дражнять, ти ображаєшся»);
- діти молодшого віку потребують допомоги, щоб навчитися відмічати свої почуття. Це допомагає їм ввійти в емоції, біль, точно розпізнати їх та правильно впоратися з ними (наприклад, «Думаю, що ти плачеш тому, що ти стомився(лась), «Я знаю, що діти відібрали твій м’яч, і це тебе прикро вразило»);
- іноді дітям легше відповісти на коментар, ніж на пряме питання, якщо щось не так ( наприклад, «Сашко, ти виглядаєш дещо засмученим. Напевно, ти думаєш про свою мамусю…»);
- буває так, що дитині легше коментувати свої почуття в контексті почуттів більшості дітей ( наприклад, «Більшості дітей стає моторошно та сумно, коли їхній татусь та мама сваряться», «мабуть, всі діти ображаються та страждають, коли на них кричать, обзивають або не хочуть спілкуватися»).